СПОРТИВНІ  ІГРИ  ЯК  СКЛАДОВА  ЧАСТИНА  ВИВЧЕННЯ  МАТЕМАТИКИ

О.А. Безугла

м. Ясинувата  ЗОШ № 6

Все наше життя - це нескінченний рух. Ми робимо перші кроки в дитинстві, спостерігаємо за течією життя, приймаємо миттєві рішення, намагаємось досягти своєї мети. І стає це можливим лише завдяки силі волі людини, яка прагне досягти успіху. Колись древні греки визначили цю ідею – гармонії тіла, розуму та духу, та започаткували Олімпійські ігри. Переможців увінчували оливковими вінками, вручали медалі, герої спортивних змагань ставали відомими й шанованими людьми. Серед олімпійських переможців було чи мало відомих поетів, музикантів, філософів та математиків. Весь світ пов’язує ім’я Піфагора з математичними відкриттями, але не всі знають, що цей видатний науковець приймав участь у спортивних змаганнях.

Розповідая про такі факти своїм учням, намагаюся зацікавити їх математикою. На мій погляд, саме ця наука виховує людину з логічним мисленням та сильну духом. З цього приводу в нас відбулась розмова, під час якої прийшли до висновку, що математика – це той же спорт, але спорт для розуму. В ній також є важливим чіткість дій, стрімке розв’язання завдань та результативність, гідна олімпійців. Деякі з учнів розповіли про своє захоплення різними видами спорту. Вони зауважили, що їхні спортивні заняття не тільки не заважають їм вчитися, але й допомагають їм виявляти наполегливість у розв’язанні складних математичних завдань. Їхні успіхи з математики підтверджено участю у конкурсах „Кенгуру”, „Золотий ключик” та „Колосок”. З того часу склалася традиція проводити кожного року математичні змагання на „спортивному майданчику”. Вперше це відбулося у 5 класі, цей захід отримав назву „Математичне багатоборство”. Учні самостійно обирали види спорту, які асоціювались у них з певними математичними діями. Таким чином відбулися змагання з перетягування канату. Кількість учасників конкурсу залежала від кількості правильних відповідей під час рішення математичних прикладів. У 6-ому класі це вже був „Математичний хокей”, до складу хокейних команд увійшли найкращі математики класу. Найскладнішим та найцікавішим конкурсом цих змагань став конкурс, пов’язаний з умінням розв’язувати задачі-„шайби”. Команди поетапно знаходили відповідь на завдання та кожен раз передавали пас іншій команді. Гравцям, які невірно знаходили рішення, колегія судів нараховувала штрафний.

Ці нетрадиційні форми занять з математики так захопили моїх учнів, що на наступний рік, коли вони подорослішали та стали учнями вже 7-го класу, їм вдалося зібрати цілий „Математичний стадіон”. Учні, вчителі, батьки по-справжньому уболівали за свою команду, в душі кожного з них на цю мить оселився  спортивний азарт. Вони стали свідками змагань з легкої атлетики. Там був й „Біг з перешкодами”, коли кілька учасників від кожної команди починають одночасно бігти по своїй доріжці на певну дистанцію. На їх шляху є перешкоди – картки з рівняннями. Тільки розв’язавши письмово рівняння, учень мав право продовжувати біг.

Усвідомлюючи, що серед моїх учнів є багато дітей, що захоплюються футболом, грають у футбольній команді, є палкими прихильниками донецької футбольної команди „Шахтар”, у мене виникла ідея провести математичний Чемпіонат з футболу серед учнів 8-х класів. Футбольно-математичний матч почався з привітання команд і знайомства з арбітрами. У жеребкуванні на початку матчу прийняли участь капітани команд, які по черзі відповідали на запитання вікторини. Неправильна відповідь не давала змоги командам першими вдарити по м’ячу. Обмірковуючи цю подію, я намагалася максимально наблизити ситуацію навчання до реалій життя, щоб мої вихованці відчули себе справжніми футболістами. Під час матчу вони зіткнулися з такими труднощами, як вимірювання довжини траєкторії польоту м’яча, встановлення кута його падіння, обчислювання периметру площі поля.

З великим зацікавленням восьмикласники розв’язали задачу: «Футболіст підкидуючи м’яч ногою, надав йому початкову швидкість 20 м/с. Чи полетить м’яч вище берези, висота якої 15 м? Чи полетить він вище дома, висота якого 22 м? (Застосуй формулу з фізики h = vt - 5t²)».

Знайомство з поняттям „симетрія” сприяло розвитку просторових уявлень учнів. Визначивши середню лінію як ось симетрії, учні вимушені були розташувати ворота, лінію напівзахисту та місце знаходження гравців. Вони грали в футбол з таким задоволенням й захопленням, як і вирішували складні математичні завдання.

На перший погляд, здається що така форма заохочування дітей до математики розрахована тільки на молодших та середніх школярів, навпаки, з великим задоволенням і небайдужістю наші одинадцятикласники зайнялись розв’язанням світової проблеми напередодні футбольного чемпіонату «Євро-2012». Яким повинен бути футбольний м’яч на цих змаганнях. Виявляється, звичайні м’ячі, які з’явились ще і 1970 році, можна достатньо довго та захоплююче модіфіцировать. І справа тут зовсім не в поліпшенні матеріалів або використанні нових сучасних технологій, а у польоті математичної фантазії.

Згідно доволі старим правилам, поверхня звичайного спортивного м’яча складається з 32 кусків, які мають форму правильних опуклих фігур: 12 п’ятикутників та 20 шестикутників, розміщених поруч так, щоб вони утворювали закриту просторову фігуру, яка нагадує сферу. Це так би мовити, спортивне визначення футбольного м’яча. А тепер з’ясувалось, що в порядок цієї строгої послідовності можна вносити різноманітні зміни. І від кого б ви думали це виходить? Ні за що не здогадаєтесь, від людей, обожнюючих  точні визначення, тобто від математиків. Наші старшокласники знайшли багато матеріалу, в якому досить відомі сучасні математики розповідають про свої математичні експерименти.